Обгрунтовано актуальність оцінювання компонентів портфеля проектів під час його формування на основі інтроформаційної моделі несилової взаємодії. Розглянуто інтроформаційну сутність механізму оцінювання компонентів портфеля. Розроблено модель, правила та шкалу для оцінювання цих компонентів на основі інтроформаційної моделі несилової взаємодії в нечіткій постановці. Розкрито сутність, об'єктивну основу, обгрунтовано та емпірично встановлено правила та найбільш раціональні параметри методу оцінювання компонентів портфеля проектів на основі інтроформаційної моделі.

Проаналізовано державну політику та стратегічні орієнтири соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, в контексті реформування державної системи опіки, запропоновано ієрархію управління у сфері соціального захисту цих дітей, де завдання щодо управління згруповані за принципом пріоритетності їх виконання. Проаналізовано діяльність органів виконавчої влади Сумської області щодо реалізації політики у сфері соціально-правового захисту дітей-сиріт та дітей, які позбавлені батьківського піклування, визначено напрями вдосконалення діяльності органів державного управління у сфері соціального захисту таких дітей.

Проаналізовано основні методи оцінки ризиків, визначено їхні переваги та недоліки. Визначено найрозповсюдженіші ризики характерні для промислових підприємств. На основі моделі Майкла Портера визначено проектні ризики, фактори їх виникнення та засоби мінімізації ризиків для конкретного інвестиційного проекту концерну "Нікмас".

Виокремлено основні соціальні, економічні, екологічні та інституційно-правові засади та передумови сталого розвитку в Україні, описано міжнародну та національну нормативно-правова база, а також необхідні умови для переходу українського суспільства до реалізації засад сталого розвитку на усіх рівнях суспільного життя. Це на сьогоднішній день необхідно не лише для наближення українського законодавства до європейського, а й через антропогенне навантаження на природу України, що наближається до граничної межі її екологічної стійкості. Один із шляхів переходу до сталого розвитку у роботі вбачається у здійсненні реформи децентралізації.

Мета роботи - формування моделі крос-секторного партнерства громади, влади та донорів у реалізації проектів сталого розвитку громад. Особливу увагу приділено фінансовим аспектам крос-секторного партнерства сторін. Установлено сутність соціо-еколого-економічної відповідальності кожного зі стейкхолдерів згідно з запропонованою моделлю, також проаналізовано етапи її імплементації у процесі реалізації конкретного проекту сталого розвитку громад; досліджено основні нормативно-правові акти, які регламентують умови конкурсного відбору проектів сталого розвитку громад; визначено основні умови фінансової підтримки реалізації проектів сталого розвитку громад з урахуванням чисельності населення та рівня соціально-економічного розвитку регіонів відповідно до показника валового регіонального продукту; розглянуто основні схеми фінансування таких проектів. Для забезпечення об'єктивності оцінювання проектів сталого розвитку громад запропоновано фінансові критерії оцінки і вимоги до змісту проектних пропозицій регіонального розвитку, що відображають схему співфінансування проектів крос-секторного партнерства основних стейкхолдерів. Зроблено висновок про те, що фінансова підтримка проектів сталого розвитку громад також зросла, що зумовлено збільшенням розмірів місцевих бюджетів унаслідок реформи децентралізації в Україні. А це, своєю чергою, по-перше, відкрило можливості до залучення грантових коштів до фінансування проектів соціального, екологічного та економічного напрямів, ураховуючи специфіку та рівень регіонального розвитку цих сфер, а по-друге, активізувало участь самої громади у конструктивному співробітництві з органами місцевого самоврядування та донорськими фондами задля реалізації конкретних кроків із забезпечення сталого розвитку регіонів.

Розглянуто питання використання відновлювальних енергетичних джерел, економічна ефективність їхнього повномасштабного впровадження, політика європейських країн в розбудові енергетичних систем, шляхи розвитку вітчизняних енергетичних мереж. Існуючі енергетичні мережі в переважній кількості випадків не відповідають сучасним вимогам ринку. Насамперед це стосується енергопостачання, що засноване на поновлюваних джерелах енергії. Це пов'язано з тим, що велика частина електроенергії надходить в електричні мережі децентралізованим чином, а потім до споживачів. Тому ключовим інструментом для успішного перерозподілу енергії має стати розширення потужних регіональних передавальних мереж і локальних розподільних мереж. Змін потребують також споживання і звичайної енергогенерації. Рушійним інструментом має бути застосування "розумних технологій", передусім відцифровка за допомогою інтелектуальних лічильників електроенергії, що створить нові економічні можливості та дозволить спростити узгодження виробництво і споживання енергії. Застосування "розумних технологій" для відновлюваної енергетики має бути основою розбудови енергетичних систем в Україні. Світовий досвід свідчить про їх ефективність застосування. Основними перевагами впровадження можна назвати безпечність поставки енергії споживачам, що зменшує викиди діоксиду вуглецю, а також знижує технологічні втрати енергії в електромережі, а також оптимізація існуючих енергетичних систем та інтелектуальна автоматизація, що дозволяє ефективно використовувати відновлювальні енергетичні джерела, зменшувати втрати під час передачі мережею, збільшувати рівень стабільності поставок електроенергії, зменшувати негативний вплив енергетичних систем на навколишнє середовище та задовольняти потреби споживачів в надійному енергозабезпеченні.

Викладено організаційно-економічні й інституціональні основи сучасного підприємництва, розкрито теоретико-правові питання організації та регулювання різних форм торговельного підприємництва, практику управління субꞌєктами в сфері торгівлі та послуг. Розглянуто сутність, роль підприємництва та його особливості у сфері торгівлі. Визначено умови, чинники і принципи розвитку торговельного підприємництва. Встановлено порядок створення субꞌєктів торговельного підприємництва та характеристику його організаційно-правових форм.